Я переїхав
bcm1936
  Блог bcm1936 припиняє своє існування. Хто хоче продовжити вивчати матеріали про історію і культурне життя Барвінківщини, вам сюди:   http://barvinok-1936.livejournal.com/

  Я звив там нове гніздо)))  Ще раз:     http://barvinok-1936.livejournal.com/

Гортаючи пожовклі сторінки
bcm1936
   Іноді немає нічого кращого, аніж перед новорічним комином почитати щось із старого. Скажімо. 60-річної давнини. До вашої уваги кілька уривків з районної газети "Правда Барвінківщини" за 1956 рік.

Найстаріший лікар
             Скільки сердець вислухав, скільком людям подав необхідну допомогу, скількох вилікував від різних хвороб за своє трудове життя лікар-комуніст Максим Федорович Калашник – це важко підрахувати, але можна сміливо сказати: десятки тисяч. З 1907 року, спочатку фельдшером, а вже при радянській владі одержавши знання лікаря-терапевта, Максим Федорович незмінно працює в органах охорони здоров`я. Трудящі міста Барвінкового знають і поважають лікаря М.Ф.Калашника за його чуйність і турботу про людину.
                                                        Р.Осавчук, „ПБ”, 1.01.1956.

Молодь нудьгує
             Де провести довгий зимовий вечір? Таке запитання часто можна почути від молоді с. Архангелівки. І це не дивно. Коли настає вечір, юнаки і дівчата не знають, куди їм піти, щоб культурно і весело провести вільний час. У селі є клуб, але в ньому нема ніякої роботи. Та й що можна зробити в клубі, в якому крім чотирьох стін немає нічого? Навіть завіси на сцені нема.
             Молодь неодноразово зверталася до голови колгоспу імені Фрунзе тов. Вовка і до секретаря комсомольської організації тов. Корнієнка, щоб допомогли обладнати клуб. Але вони крім обіцянок нічого не роблять. І молодь вечорами нудьгує.
                                                        П.Прокопенко, „ПБ”, 12.01.1956.

Ще дещиця під катом:


Read more...Collapse )
  З нового року блог планується перевести вінший формат. Слідкуйте за посиланнями.











 

Як учили близько 100 років тому в церковно-парафіяльних школах
bcm1936
   Це не велика стаття про навчання в "народних училищах", які були узаконені Положенням від 14 червня 1864 року, а лише фрагмент, короткий аналіз одного документа з фондів музею.
   Називається документ "карточка учащего" (так тоді називали учителя - "учащий") - частина статистичного звіту народної освіти Харківської губернії школи, що знаходилась в с. Новопавлівка Барвінківської волості.
 


Школа мала три відділення (класи), знаходилась при місцевій Іоанно-Предтеченській церкві. Навчання в 1913-1915 роках вели священник Сергій Єлисеєвич Куніцин і викладач Василь Кузьмич Болотов. Перший мав педагогічний стаж 20 років (очевидно,  це одночасно був термін перебування С.Є.Куніцина на посаді настоятеля церкви), другий – три роки. Болотов В.К. закінчив двокласну учительську школу в Слов`янську, викладав в Новопавлівській церковно-парафіяльній школі з 1 жовтня 1912 року. Крім Закону Божого, в школі викладалися арифметика, російська і церковнослов’янська мови і співи.
В 1914 році повний курс навчання закінчили 7 учнів – 6 хлопців і 1 дівчинка. Навчальний рік почався 9 вересня, закінчився 26 квітня. По місяцях кількість навчальних днів розподілилася так: вересень – 18, жовтень – 26, листопад – 27, грудень – 16, січень – 23, лютий – 23, березень – 24, квітень – 9; всього 156 навчальних днів. В звітному бланку на питання чи велися з учнями позакласні заняття (читання, здійснення дослідів, бесіди з природознавства; чи проводились такі заходи, як новорічна ялинка, літературні вечори, прогулянки, деревонасадження тощо) поставлено одну відповідь: „ні”. До 20 грудня 1914 року в шкільному реєстрі значився 61 учень (48 хлопців і 13 дівчат), з них за відділеннями: на І – 34, на ІІ – 17, на ІІІ – 10, православних – усі 61. В тому ж 1914 році витрачено на утримання „законовчителя”(викладача Закону Божого)  30 рублів (усі – казенні), учителя – 200 (120 – державних і 80 з місцевих коштів).
При усьому цьому слід додати, що кількість населення прилеглих сіл, яке обслуговувала Івано – Предтеченська церква, становило не менше 3173 чоловік.
  Висновки кожен зробить самостійно.
 

Відкриття меморіальної дошки Лінивенку Юрію
bcm1936
   Учора, 6 грудня - в День Збройних сил України, було відкрито меморіальну дошку на честь випускника Барвінківської школи №2 героя АТО Юрія Лінивенка. Юрій Володимирович Лінивенко з позивним Пастор був одним з перших добровольців Барвінкового, який весною 2014 року пішов захищати територіальну цілісність і незалежність України проти терористів. Він пройшов Слов`янськ і Майорськ, був принциповим і незламним духом бійцем. Загинув при виконанні бойового завдання під Бахмутом.
  На урочистому мітингу виступили голова Барвінківської районної ради Щолок В.С., депутат райради Канюка В.С.
  Потім рідні й близькі героя відкрили меморіальну дошку.




Опис церковного майна
bcm1936
  Всім відоме вкрай негативне ставлення більшовиків до релігії і церкви та репресії проти церкви в 1920-і - 1930-і роки. Але не всі знають, що усе змінилося кардинально в 1943 році, коли було офіційно відновлено діяльність російської православної церкви. Причини такого крутого розвороту знаходились, звичайно, не в ідеології, а в конкретній меркантильній потребі в скрутний час розбудути патріотичні почуття, приспані в роки абсолютизації "світового пролетаріату" та "світової революції".
  Але то було потім. А на межі 20-30-х років у країні розгорнулася справжня репресивна вакханалія проти церкви.
  Судячи з документів, алгоритм репресій був приблизно таким: спочатку шалена пропаганда "безвірництва", потім показова "юридична" програма-секуляризація, за якою слідував банальний розгром. От саме про другий етап боротьби з релігією на Барвінківщині відомо небагато.
  В моєму архіві досить довго лежали два цікаві документи, від руки скопійовані з музейних оригіналів - акти обстеження майна Успенської церкви в Барвінковому та Царице-Олександрівської церкви в с.Богодаровому. Датуються вони 8 квітня 1933 року і 20 квітня 1933 року відповідно. Треба думати, що були відповідні акти дослідження й інших церков того ж періоду. але в поле мого зору вони не потрапили.
   Акти досить великі, тому я наведу лише кілька витягів з них мовою і стилем оригіналу.

Read more...Collapse )

До Дня пам`яті жертв Голодомору - 2
bcm1936
  Попередній пост був присвячений темі подій, що йому передували. Я навів приклади селянського спротиву насильницькій колективізації. Бажаючі могли проаналізувати склад "злочинів" і злочинів проти радянської влади.
  Сьогодні я наведу деякі цифри, а потім спробую дещо пояснити.

Кількість померлих
мешканців Барвінківського району в 1932-1933 роках

Джерело: Національна Книга Пам`яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Харківська область/ Харків: Фоліо, 2007. – 1023 с.

Барвінківський район – с.228-274

За віком всього
до 2 років 2-16 років 18-80 років старші
80 років
1. м. Барвінкове 122 60 276 41 499
2. Богодарівська с/р
с. Богодарове
19 9 51 5 84
3. Великокомишуваська с/р
с. Велика Комишуваха
41 67 266 38 412
4. Гаврилівська с/р
с. Гаврлівка, Пригоже, Богданове
51 14 99 11 175
5. Грушуваська с/р
с. Грушуваха, Веселе
39 10 31 6 86
6. Гусарівська с/р
с. Гусарівка
20 16 55 3 94
7. Іванівська с/р
с. Велика Андріївка
16 5 17 3 41
8. Іванівська ІІ с/р
с. Червона Балка, Дмитрівка
24 6 23 10 63
9. Іллічівська с/р
с. Курулька, Новодмитрівка
42 23 97 9 171
10. Мечебилівська с/р
с. Мечебилове
27 54 90 6 177
11. Новомиколаївська с/р
с. Новомиколаївка. Червоний Лиман
39 60 100 11 210
12. Подолівська с/р
с. Данилівка
29 19 62 18 128
ВСЬОГО 469 343 1167 161 2140

  Хто хоче аналізу цифр, прошу під кат:

Read more...Collapse )

До Дня пам`яті жертв Голодомору
bcm1936
    26 листопада ми відзначатимемо День пам`яті жертв Голодомору 1933 року.
     Тема давно забалакана і міфологізована.
     Буду оминати підводні ідеологічні камені і опиратися на факти. Також спробую спростувати кілька кліше. З цього і почну.
  1. Багато хто уявляє Голодомор як разовий процес 1932-1933 років: "було і загуло" . Це не так. Радянська країна за 30 років пережила три грандіозних людомори - у 1921, 1933 і 1947 роках. Але правда, що 1933 був найстрашнішим. Проте, перманентно протікаючий голод був супутником усіх 1930-х - початку 1950-х. Тому Голодомор 1933 був не гострою хворобою, а загостренням, кризом хронічної хвороби.
   2. У якості виправдання більшовиків часто наводять факти повторюваних голодоморів в Російській імперії. Це правда, але царський уряд намагався в таких випадках допомагати голодаючим і робив це в межах своїх сил. І лише більшовики, особливо в 1933, оголосили голодаючих винними не лише в своїх бідах, а й у продовольчій кризі і відмовлялися від іноземної допомоги. Тому "дзеркальної" аналогії не виходить.
  3. Багато хто з дослідників вважає, що хронологічні рамки Голодомору 1933 року треба розширити до меж 1929 - 1934 рр. Це логічно, бо з початком насильницької комунізації села розгорілася війна. Це не метафоричний образ, а історичний факт.
  4. Раніше із голодаючих селян намагалися зобразити невинних жертв. Це не так. Селяни жорстко опиралися владі не лише словом, а і часто зброєю. Лише носив цей опір хаотичний характер.
   5. Від Голодомору постраждала не лише Україна. Постраждали крім того Дон, Кубань та деякі інші чорноземні райони. За історичною долею так склалося, що заселені ці регіони були етнічними українцями і близьким їм за менталітетом населенням. Ті, які в громадянську війну проявили нескореність. Ті, в яких виробляли левову частку сільгосппродукції.

    Тепер про опір селян. У дослідженні "Реабілітовані історією" (1 і 2 томи, Харків: Оригінал) містяться архівні матеріали про репресованих   у 1919 - 1938 роках. Репресії можна періодизувати приблизно так: 1919 - 1922; 1920-і; 1929-1931: 1932-1933; 1934 і далі із сплеском у 1937-му. Тут я вміщую кілька справ з 1932-1933 років, справ переважно типових, що свідчить про добре налагоджену організацію репресивної машини. Це долі барвінківчан, які в той чи інший спосіб протестували проти свавілля влади.

Read more...Collapse )

І нічка темная була...
bcm1936
   Буває так, що працюючи з різними документами, натрапляєш на невеличку сенсацію. А якщо не сенсацію, то цікавий факт, вартий стати легендою.
  Років з вісім тому, я працював з Погосподарськими книгами Великокомишуваської сільської ради, починаючи з 1943 року. Для непосвячених: це такі документи, в яких описане усе населення і його сімейний та господарський стан. Своєрідна фіскальна відомість. А для мене це безцінне джерело різних інших даних, інколи парадоксальних, неочікуваних. Наприклад, вивчаючи дані кількох грубезних "гросбухів", я виявив, що майже усе село восени 1943 року було зруйноване, і люди жили переважно в землянках. Але майже в кожному господарстві була корова. Отакий парадокс. Та ближче до діла.
   Усі знають, що в кожному селі є кілька характерних прізвищ. Втягнувшись у дані різних Троянів, Кушніренків, Крутіїв. Удодів, Корнієнків etc., раптом натрапляю на прізвище Нічка. НІЧКА. Запитав у секретаря сільради, і жінка розповіла мені коротку і цікаву історію. Ділюсь.

Read more...Collapse )

Технічне
bcm1936
     Так сталося, що я вичерпав усе місце свого блогу, і якось треба розв`язувати цю проблему.
     Тому я вирішив "знести" два передостанніх пости, присвячені старовинним листівкам, як найменш вартісні. Не допомогло.
      Згодом щось придумаю (треба придбати платний аккаунт, мабуть).
      Отже, невеличка технічна пауза (((((
     

Кілька світлин про архітектуру
bcm1936
  Про архітектуру Барвінкового говорити складно. Майже усе, що було збудоване у 19 - на початку 20 століття, зруйноване в роки Другої світової війни, яка "проїхалась" по району ШІСТЬ разів. Те, що збереглося, спотворене до невпізнання. Усе ж, що будувалось після війни, не має жодного естетичного інтересу або ознак стилю. Вірніше, стиль можна означити як радянський мінімалізм і функціоналізм (визначення моє). Його прикмети можна побачити, наприклад, в будинках культури або закладах торгівлі.
 Взагалі усі споруди можна поділити на кілька типів: а) релігійні (церкви і молильні будинки); б) промислові (цехи, ангари тощо) в) заклади суспільного значення (будівлі органів управління, культури, шкіл тощо) і г) приватні будинки. Зразки останніх  вже представляв - типові житлові будинки в основному 1930-1960-х років.
  На жаль, тенденція архітектурної безликості носить постійно діючий характер і небагато з того, що було збудоване останніми роками (скажімо, починаючи з 1990-х), лише підтверджує мої слова.
  Фото робилися у 2002 (здається) році, але не втратили актуальності.



  Ймовірно, офіс колишнього млина братів Фрезів, що знаходиться на його території. На жаль, я не спеціаліст в галузі архітектури, але в будівлі видно всі ознаки архітектурного стилю того часу (рубіж 19-20 століть). Так само, як і сліди варварського втручання - прибудова з червоної цегли, шиферний дах, не говорячи вже про купу безладно накиданих дерев`яних колод, що лежать не один рік. Усе це обрамлене капітальним муром з бетонних плит (вул. Івана Плиса (колишня Свердлова)


  Тут - таки, але вже за межами огорожі, знаходиться житловий будинок братів Фрезів. Донедавна в приміщенні містилися за чергою суд і військомат. Наскільки мені відомо, зараз ця капітальна будівля, яку не в змозі були знищити ні час, ні люди, стоїть порожньою. Не хотілося б, щоб її застала доля покинутих приміщень міста (військової частини, ДТСААФу, гуртожитку ПМК та інших(((

Read more...Collapse )

?

Log in